Лавандові поля в Болгарії та найкращі історичні пам’ятки: монастир Аладжа і римські терми

Лавандові поля у Болгарії

Лаванда і лавандові поля стали однією з візитівок Болгарії, поруч із полями троянд.

За однією з легенд, вигнаним з раю Адаму та Єві Бог подарував цілющу траву – лаванду для насолоди душі. І дійсно, у лаванди багато корисних властивостей: вона ароматна, лікувальна, декоративна. Про лікувальні властивості лаванди стало відомо ще за часів Стародавнього Риму. За часів Римської імперії лаванда продавалася за ціною 100 динаріїв за фунт, що було приблизно стільки ж, скільки місячна зарплата сільськогосподарського робітника або 50 стрижок перукаря. Індивідуальний трансфер до цих та інших визначних пам’яток ви можете замовити  тут .

У промислових масштабах рослину вирощують переважно виробництва лавандового масла.

Крім як у парфумерії, лаванда знаходить застосування і у виробництві безлічі косметичних продуктів, таких як креми, зубні пасти, води для обличчя та ополіскувачі, а також різних ліків, мазей та в кулінарії.

Нині Болгарія перебуває серед лідерів із виробництва лавандової олії у світі.

Монастир Аладжа

За статистикою, кожен другий турист, який відпочиває у Золотих Пісках та планує з’їздити на екскурсію, обов’язково включає до своєї культурної програми відвідування монастиря Аладжа. І тому є кілька причин.

Одним із найзагадковіших і найпопулярніших святих місць на території чорноморського узбережжя Болгарії є православний скельний монастир Аладжа.

Оригінальна християнська назва монастиря не збереглася. Назва ж «Аладжа» має турецьке походження і позначає «строкатий, різнобарвний». Болгарії ченці-самітники шукали аскетичне життя серед скель і лісів, забезпечуючи усамітнення, і вважається, що вони почали використовувати печери як монастирські келії

Як скельний християнський монастир остаточно оформився в XIII столітті.

Розташований скельний монастир у південно-західній частині природного парку “Золоті піски”. Монастир Аладжа розташований на відстані 14 км на північ від Варни і в 3 км від курорту Золоті піски.

Неподалік входу в монастир є безкоштовна парковка.

Далі доведеться піднятися вгору пішохідною доріжкою, яка веде до входу на територію монастиря. На території одразу після входу зліва є музей.

У музеї демонструються все, що пов’язане з історією богоугодного закладу, проходять цікаві виставки. Одна з експозицій присвячена дослідженням братів Шкорпіл та багатьом іншим археологам, які пішли за ними.

Сам монастир складається із 2 ярусів. У першому знаходяться келії ченців, трапезна та власне храм, невелика каплиця затишно розмістилася на другому поверсі. Є тут і катакомби, де болгарські ченці ховалися від османських завойовників.

Є лавочки де можна просто посидіти, подихати чистим лісовим та морським повітрям та насолодитися природою.

У цьому автоматі можна купити ювілейну монету за 4 лева.

На вході на територію монастиря стоїть кавомат та автомат із продажу напоїв та снеків.

Можна пройти ще 700 метрів лісом на південний захід від монастиря Аладжа, де розташована група печер, відомих як Катакомби. З IV століття в цій місцевості в катакомбах, висічених у вапняній стрімкій скелі мешкали християнські пустельники.

Стежка, що веде до катакомбів, підходить для прогулянок лише за сухої погоди. Під час дощів її розмиває, чому вона стає слизькою і додатково з’являються комарі.

Через монастир проходить п’ять пішохідних маршрутів: червоний, синій, жовтий, помаранчевий зелений.

Вивчення монастиря не припиняється й у час, оскільки точна історія його виникнення поки що залишається таємницею.
Існує безліч легенд про цей монастир та ченців, що населяли його.
На території комплексу щонеділі відбувається нічне аудіо-візуальне шоу «Легенди монастиря Аладжа».
Почитавши відгуки про цей монастир ми дізналися, що у деяких людей після відвідування цього місця пройшов головний біль,
Збираючись на екскурсію до монастиря, подбайте про правильне екіпірування. Головний убір не є обов’язковим, т.к. монастир та прилегла територія знаходиться у густому лісі. А ось зручне та закрите взуття типу кросівок – обов’язкова вимога.

Римські термі у Варні

Де б не селилися стародавні римляни, вони будували лазні.
Одним із найцінніших пам’яток культури Варни (у минулому Одесос) є римські лазні, розташовані в центральній частині міста, неподалік морського вокзалу, на розі вулиць Сан-Стефано та Хан Крум.

Грандіозність будівництва, бездоганне виконання блискучого архітектурного задуму, багатство прикрас роблять терми унікальною пам’яткою стародавньої архітектури на болгарських землях. Вони свідчать про розквіт культури в місті у II-III ст., Про його багатство та добробут. Варненські лазні є одними з найбільших у європейській частині Римської імперії.

Римські лазні – криті лазні з гарячою мінеральною водою. Їх будівництву передувало будівництво водопроводу. Під час правління імператора Антонія Пія муніципалітет Одесоса та військовий губернатор, а також намісник провінції Нижня Мезія Тіт Вітразій Поліон захопили та доставляється у місто водою водою. Можливо, трохи пізніше в Одесі було збудовано найбільшу міську лазню на Балканах і четверту за величиною в Європі – після лазень Каракалли та Діоклетіана в Римі та в Тревірі. Римські терми займали понад 7000 квадратних метрів. Стіни, що збереглися, місцями досягають 22 метрів висоти. У ті часи лазні були не лише місцем купання, а й центром життя.
Саме купання у римській лазні відбувалося у ванні з гарячою водою. Вона займає центральне місце у плані лазень. Три основні лазні були багато прикрашені гранітними колонами, мармуровими римсько-корінфськими капітелями та колонами.
У лазнях були й інші приміщення різного призначення: зал для ополіскування теплою водою; для полоскання теплою водою; для полоскання гарячою водою; туалети; котельня.
Винятковий інтерес і досі викликає система опалення, з’єднана з подвійною підлогою, і спеціальні порожнини, які переносять тепле повітря на дах ванної кімнати.

Серед інших громадських будівель лазні були важливим складником повсякденного життя Одесоса.